11.07.2006 [12:41] // Новини // o.Oleg
Нещодавно з 26 червня по 2 липня в смт Брюховичі у Реколекційному Центрі Львівської архієпархії, відбувся науково-практичнний семінар з душпастирства над хворими” Слідами Доброго Самарянина” в якому прийняли участь представники всіх єпархій УГКЦ. Заняття провадив о.д-р. Арнальдо Панкрацці, професор Папського Міжнародного Богословського Інституту душпастирства у сфері охорони здоров‘я ” Каміліанум ” (Рим). Цей семінар був організований Міжєпархіальною Комісією УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров'я. Семінар розпочався спільною молитвою, яку провів Преосвященний владика Гліб Лончина Адміністратор Патріаршої Курії УГКЦ. Метою семінару було: подати його учасникам основи християнського бачення праці з хворими, а також розвинути практичні навики роботи з немічними.
читать дальшеОсновні питання котрі були винесені для обговорення це: що таке душпастирство в охороні здоров'я, це питання розглядалось на основі притчі про доброго самарянина. Питання дороговказу котрий містить наступні підпункти як: біблійний, культурний, особистий і пасторальний дороговказ. Особливо в пасторальному дороговказі наголошувалось на тому, щоб не втратити людськості, тобто щоб не бути формально духовною особою. В особистому дороговказі обговорювались такі сторони людського буття як: тілесна, інтелектуальна, емоційна, соціальна і духовна. Також піднімалось питання про такі стадії душ пастирства охорони здоров'я як: профілактична, оздоровча, і реабілятаційна стадії. Йшла мова про напрямки душпастирства охорони здоров'я, особливо тут наголошувалось на цьому, щоб допомогти хворим потрібно в першу чергу зробити більш людяним медперсонал, тоді краще будуть почуватися хворі люди. Йдеться про те щоб медпрацівники не тільки бачили хворобу, а також щоб звертали увагу на людину котра переносить цю недугу, бо десь за недугою не бачиться самої людини, її потреби, переживання, проблеми. Також була мова про те що душпастирство призначене для хворих, їхніх сімей, медперсоналу, спільнот парафіяльних, шпитальних. Тут особливо наголошувалось, що хворий сприймає свою хворобу, а сім'я хворого не хоче сприймати цю недугу, тому в першу чергу потрібно допомогти сім'ї хворого. Обговорювались такі ролі душпастирства :символічну, потішаючу, і духовного супровіду. Також вагомим моментом у душпастирстві є посередництво між хворим та його внутрішнім світом, між хворим та сім'єю, між хворим та медичним персоналом, між хворим та іншими хворими, між хворими та громадою. Особливо дуже важлива таїнственна роль душпастирства, коли капелан може уділити хворому таїнства: сповіді, причастя, єлеопомазання, молитви і благословення. На шляху душпастирства над хворими є пастки такі як: дилентатизм, індивідуалізм, протагонізм, клерикалізм, месіанізм, патерналізм, формалізм, сакраменталізм, тому душпастирство над хворими вимагає великої обачності і праці над собою, щоб бути досконалим і добрим працівником. Тому, що мистецтво допомоги вимагає:” Компетентності того хто помагає.” Той хто помагає має мати такі навики як: прийняття, поваги, автентичності, позитивного ставлення до іншого, вміння відчути біль іншого і співпережити з ним його страждання, це вимагає від особи котра помагає хворому таких рис як: відкритості та зацікавлення хворим, не осуджувати, не бути прямолінійним, а також розуміння почуттів іншого, розуміння ситуації, що склалася.
Той хто допомагає своєму ближньому чинить діло милосердя. Для роздумів над словом милосердя о.д-р Арнальдо наводив такі слова як:” Що можу зробити для хворого, що можу сповістити хворому, ким можу бути для хворого, чого можу навчитися від хворого.
На практичних заняттях учасники семінару розглядали і обговорювали діалоги хворого і особи котра виконує душпастирську працю. Визначали позитивні і негативні сторони душпастирської допомоги, намагались заглибитись у внутрішній світ хворого, відчути його стан душі. Ці всі моменти допомагали учасникам семінару бути особами більш вирозумілими до потреб хворого, співчутливими і отримати професійний вишкіл для майбутньої душ пастирської праці. Під час практичних занять учасники ділились на малі групи, була задана тема для обговорення у групі і після обговорення представник від групи мав доповідь з даної тематики.
Основне питання котре хвилює хворого, а особливо важко хворого, це питання страждання. На семінарі було розглянуто фактори котрі розкривають відповідь на страждання: обставини, інтерпретація страждання, зовнішня підтримка, внутрішня підтримка. Отцем доктором Арнольдом було подано наступне трактування страждання: 1) кара або покарання, 2) випробування або спокутування, 3) особиста відповідальність, 4) фатальність або призначення, 5) прокляття або забобонство, 6) несправедливість, 7) вдячність, 8) абсурдність або скандал, 8) закон природи, 9) тайна, 10) урок життя, 11) нагода, 12) піднесення або спосіб очищення. Страждання наводить людину на роздуми і саме страждання висвітлює правду про: ” Недовговічність життя, виснажений стан та немічність тіла, ілюзію про неправду безсмертності, усвідомлення особистої залежності від Бога та інших, запрошення укріпитись своїх чеснотах, виклик примиритися з своїм безсиллям, очікування правдивої безсмертності.”
Особа хворого потребує підтримки такою зовнішньою підтримкою є: ” сім'я, друзі, культура, церква, коло осіб, медичні структури та медпрацівники. Внутрішній ресурс хворого складається з таких елементів як: ” культурний, психологічний, інтерперсональний, духовний.”
Як зазначалось о.д-р Арнальдо в житті людина переживає такі основні почуття: ” радість, страх, сум, злість, ці почуття не можуть бути ні добрими, ні поганими, все залежить від того, яке значення надаємо цим почуттям.
Щоб допомогти хворому потрібно його зрозумітити, розуміючи хворого, краще розуміємо себе, допомагаючи хворому, допомагаємо собі, основним завданням тих котрі хочуть допомагати хворим це є вислухати людину і зрозуміти її.
Під час семінару, учасники семінару мали можливість спільно молитись з Архієпископом Львівським-Преосвященним владикою Ігорем Возняком, котрий очолив Святу Літургію, а також мали зустріч з Апостольським Нунцієм в Україні Іваном Юркевичем. Завершився семінар урочистим врученням сертифікатів, котре провів о.д-р Святослав Шевчук.
Цей семінар є добрим початком у справі кращого служіння в душпастирстві охорони здоров'я у всій УГКЦ. Висловлюємо щире сподівання, що такі семінари стануть традиційним вишкілом для тих хто щиро бажає працювати у сфері душпастирства охорони здоровя і ці знання котрі отримали на цьому міжєпархіальному семінарі будуть передаватися іншим людям доброї волі котрі мають намір посвяти своє життя для служіння ближньому у єпархіальних семінарах.
Від імені Львівської Комісії висловлюємо щиросердечну подяку організаторам семінару, а особливо голові Між єпархіальної Комісії у справі душпастирства охорони здоров'я с. Надії Котур, СНДМ, секретарю комісії о.Івану Курильцю, заступнику голови Степану Дмитришину і всім тим хто своєю працею прилучився до проведення даного семінару.
Комісія у справах душпастирства
охорони здоров'я Львівської архієпархії
http://www.ugcc.org.ua/ukr/news/article;3763/